Видання присвячене 30-й річниці створення УНСО – першого у новітній історії України добровольчого військово-політичного формування.
Валерій Пальчик, автор і упорядник збірки, поставив собі завдання зібрати й систематизувати спогади й матеріали про участь українських добровольців УНСО в так званому «грузино-абхазькому конфлікті», який насправді був і є російсько-грузинською війною. Частково висвітлена участь унсовців у громадянській війні, що точилася там паралельно. Війна проти грузинського народу велася й ведеться у гібридній формі, як і сьогодні в Україні, але розпочалася там значно раніше.
Для багатьох читачів буде новиною те, що ще 1993 року українці наважилися кинути виклик нашому споконвічному ворогу. То були стрільці УНСО, котрі вступили у бій проти московської імперії на території Грузії, проливши свою та ворожу кров. Вони розпочали свою боротьбу без підтримки тодішньої «української влади». Ба більше — ця влада згодом багатьох з них переслідувала за це.
Добровольці УНСО ще тоді зрозуміли, що рано чи пізно Україну чекає така ж війна. Адже Москва завжди буде почуватись неповноцінною імперією, доки існує незалежна Україна. Унсовці знали, що краще воювати на «чужих городах», набираючись військового досвіду, ніж пасивно очікувати нападу ворога вдома. Отриманий досвід з часом став корисним в Ічкерії та на українському Донбасі. Чимало учасників описаних подій взяли участь в сучасній війні у складі Збройних Сил України, добробатів; в якості волонтерів, інструкторів.
Наша допомога Грузії навіки скріпила кров’ю дружбу між двома братніми народами — українцями і грузинами. Немало грузинських добровольців прийшли на допомогу нам, коли Москва знову зазіхнула на нашу територіальну цілісність 2014 року.
Про нашу участь в грузино-російській війні вже писали в своїх творах Дмитро Корчинський «Війна в натовпі», Валерій Бобрович «Щоденник сотника Устима», Андрій Миронюк «Тропами «Едельвейса», Олександр Каскадер «Вирій», Микола Кравченко «Українська аргонавтика», Володимир Ущаповський «Гаряча осінь 93-го року».
У книгу, що готується, увійшли спогади та матеріали про події в Грузії й участі в них бійців УНСО в 1993, 1997, 2000–2001 роках. Матеріал писався й систематизувався довго і прискіпливо, адже автор поставив собі за мету, щоб читач мав якомога більш повну картину участі українських добровольців у тій війні.
Окрім матеріалу про захист територіальної цілісності Грузії, у збірку ввійшли, як додатки, цікаві спогади про розвідку УНСО в Карабасі 1992 року та зовнішньополітичну діяльність організації в московсько-чеченській війні.
Оригінальність збірки в тому, що ми зберегли стиль написання кожного співавтора, їхні відчуття та переживання тих подій, унікальне бачення війни та наслідків своєї участі в ній. Вони намагалися уникати зайвої патетики, описавши події так, як все було насправді.
Видання присвячене тим бійцям, чиї спогади вже не зроблять цю книгу довершеною, оскільки вони принесли в жертву високій ідеї найдорожче, що мали — власне життя. Нехай ця книга стане свого роду пам’ятником їхньому героїчному чину!
