Дружба, скріплена кров’ю. УНСО і Грузія

340

Категорія:

Опис

Видання присвячене 30-й річниці створення УНСО – першого у новітній історії України добровольчого військово-політичного формування.

Валерій Пальчик, автор і упорядник збірки, поставив собі завдання зібрати й систематизувати спогади й матеріали про участь українських добровольців УНСО в так званому «грузино-абхазькому конфлікті», який насправді був і є російсько-грузинською війною. Частково висвітлена участь унсовців у громадянській війні, що точилася там паралельно. Війна проти грузинського народу велася й ведеться у гібридній формі, як і сьогодні в Україні, але розпочалася там значно раніше.

Для багатьох читачів буде новиною те, що ще 1993 року українці наважилися кинути виклик нашому споконвічному ворогу. То були стрільці УНСО, котрі вступили у бій проти московської імперії на території Грузії, проливши свою та ворожу кров. Вони розпочали свою боротьбу без підтримки тодішньої «української влади». Ба більше — ця влада згодом багатьох з них переслідувала за це.

Добровольці УНСО ще тоді зрозуміли, що рано чи пізно Україну чекає така ж війна. Адже Москва завжди буде почуватись неповноцінною імперією, доки існує незалежна Україна. Унсовці знали, що краще воювати на «чужих городах», набираючись військового досвіду, ніж пасивно очікувати нападу ворога вдома. Отриманий досвід з часом став корисним в Ічкерії та на українському Донбасі. Чимало учасників описаних подій взяли участь в сучасній війні у складі Збройних Сил України, добробатів; в якості волонтерів, інструкторів.

Наша допомога Грузії навіки скріпила кров’ю дружбу між двома братніми народами — українцями і грузинами. Немало грузинських добровольців прийшли на допомогу нам, коли Москва знову зазіхнула на нашу територіальну цілісність 2014 року.

Про нашу участь в грузино-російській війні вже писали в своїх творах Дмитро Корчинський «Війна в натовпі», Валерій Бобрович «Щоденник сотника Устима», Андрій Миронюк «Тропами «Едельвейса», Олександр Каскадер «Вирій», Микола Кравченко «Українська аргонавтика», Володимир Ущаповський «Гаряча осінь 93-го року».

У книгу, що готується, увійшли спогади та матеріали про події в Грузії й участі в них бійців УНСО в 1993, 1997, 2000–2001 роках. Матеріал писався й систематизувався довго і прискіпливо, адже автор поставив собі за мету, щоб читач мав якомога більш повну картину участі українських добровольців у тій війні.

Окрім матеріалу про захист територіальної цілісності Грузії, у збірку ввійшли, як додатки, цікаві спогади про розвідку УНСО в Карабасі 1992 року та зовнішньополітичну діяльність організації в московсько-чеченській війні.

Оригінальність збірки в тому, що ми зберегли стиль написання кожного співавтора, їхні відчуття та переживання тих подій, унікальне бачення війни та наслідків своєї участі в ній. Вони намагалися уникати зайвої патетики, описавши події так, як все було насправді.

Видання присвячене тим бійцям, чиї спогади вже не зроблять цю книгу довершеною, оскільки вони принесли в жертву високій ідеї найдорожче, що мали — власне життя. Нехай ця книга стане свого роду пам’ятником їхньому героїчному чину!

Додаткова інформація

Упорядник

Валерій Пальчик

Обкладинка

Тверда

Рік видання

2023

Розміри

145х200 мм

Кількість сторінок

320

Опис

Видання присвячене 30-й річниці створення УНСО – першого у новітній історії України добровольчого військово-політичного формування.

Валерій Пальчик, автор і упорядник збірки, поставив собі завдання зібрати й систематизувати спогади й матеріали про участь українських добровольців УНСО в так званому «грузино-абхазькому конфлікті», який насправді був і є російсько-грузинською війною. Частково висвітлена участь унсовців у громадянській війні, що точилася там паралельно. Війна проти грузинського народу велася й ведеться у гібридній формі, як і сьогодні в Україні, але розпочалася там значно раніше.

Для багатьох читачів буде новиною те, що ще 1993 року українці наважилися кинути виклик нашому споконвічному ворогу. То були стрільці УНСО, котрі вступили у бій проти московської імперії на території Грузії, проливши свою та ворожу кров. Вони розпочали свою боротьбу без підтримки тодішньої «української влади». Ба більше — ця влада згодом багатьох з них переслідувала за це.

Добровольці УНСО ще тоді зрозуміли, що рано чи пізно Україну чекає така ж війна. Адже Москва завжди буде почуватись неповноцінною імперією, доки існує незалежна Україна. Унсовці знали, що краще воювати на «чужих городах», набираючись військового досвіду, ніж пасивно очікувати нападу ворога вдома. Отриманий досвід з часом став корисним в Ічкерії та на українському Донбасі. Чимало учасників описаних подій взяли участь в сучасній війні у складі Збройних Сил України, добробатів; в якості волонтерів, інструкторів.

Наша допомога Грузії навіки скріпила кров’ю дружбу між двома братніми народами — українцями і грузинами. Немало грузинських добровольців прийшли на допомогу нам, коли Москва знову зазіхнула на нашу територіальну цілісність 2014 року.

Про нашу участь в грузино-російській війні вже писали в своїх творах Дмитро Корчинський «Війна в натовпі», Валерій Бобрович «Щоденник сотника Устима», Андрій Миронюк «Тропами «Едельвейса», Олександр Каскадер «Вирій», Микола Кравченко «Українська аргонавтика», Володимир Ущаповський «Гаряча осінь 93-го року».

У книгу, що готується, увійшли спогади та матеріали про події в Грузії й участі в них бійців УНСО в 1993, 1997, 2000–2001 роках. Матеріал писався й систематизувався довго і прискіпливо, адже автор поставив собі за мету, щоб читач мав якомога більш повну картину участі українських добровольців у тій війні.

Окрім матеріалу про захист територіальної цілісності Грузії, у збірку ввійшли, як додатки, цікаві спогади про розвідку УНСО в Карабасі 1992 року та зовнішньополітичну діяльність організації в московсько-чеченській війні.

Оригінальність збірки в тому, що ми зберегли стиль написання кожного співавтора, їхні відчуття та переживання тих подій, унікальне бачення війни та наслідків своєї участі в ній. Вони намагалися уникати зайвої патетики, описавши події так, як все було насправді.

Видання присвячене тим бійцям, чиї спогади вже не зроблять цю книгу довершеною, оскільки вони принесли в жертву високій ідеї найдорожче, що мали — власне життя. Нехай ця книга стане свого роду пам’ятником їхньому героїчному чину!