«Перше, що спадає на думку, коли хочеш поділитись враженнями про дану книгу, це її надзвичайна, навіть дещо моторошна актуальність. Не певен, чи можна використовувати термін “книга”, бо це справжня історична праця й добірка різних задокументованих спогадів та свідчень.
То в чому ж актуальність і чому вона лякає? Дуже детально описано внутрішні сварки, політичні перепалки та суперництво, які й призвели до розстрілу великого патріота та справжнього воїна, Петра Федоровича Болбочана, й згодом зіграли на руку кривавій червоній орді. Сучасна боротьба досі триває, і далі спотикатись на тих же помилках не маємо права. У цьому й є помічною дана книга.
Та не суцільною гіркотою просякнуті спогади! Улюбленою частиною книги є опис зустрічі запорожців з Українськими січовими стрільцями. Тільки подивіться, як вона описується: “Дивиляся одні на других брати з Підкарпатської України і з широких степів Великої України, пишались собою і перед очимо великотисячного народу і своїх командирів проходили з високо піднесеними головами, з очима, в котрих горів вогонь великої самопосвяти і віри”. Радіє серце від прочитання подібного!
Приємно здивувало, скільки ж різнопланової інформації та світлин збереглося з тих часів. От тільки шкода, немає її значного поширення та розголосу серед населення. Є не тільки загальні спомини подій, вказуються навіть кількості та види військ, деталізується перебіг боїв, описуються тактики.
З різних сторін описано засудження та розстріл Болбочана, не злічити всіх сучасників полковника, які були шоковані й розлючені таким віроломством. Як уродженцю Хмельницького (у той час Проскурів), мені жахливо соромно тільки зараз дізнатись, що саме на Поділлі було скоєно цей ганебний злочин.
Обов’язково чекатиму наступну книгу серії про Миколу Міхновського, а книжку “Полковник Болбочан” впевнено раджу всім, хто цікавиться історією!»
Олег Проданчук
Першоджерело тут