Враження Олександри Шапки від прочитаного:
«Спогади, сповнені непідробних емоцій, які оспівують силу та ідейність жінок у визвольній боротьбі 1917-1930 років. Розвідниці, воячки, сестри-жалібниці, освітянки – вони служили Україні до останнього – прочитайте їх імена, будь ласка. Найменше, чим ми можемо їм віддячити, – це не забувати їх.
Анотація: Автор представив добу українсько-російської війни в 1917–1920-х рр. крізь призму буремних жіночих доль, а саме отаманші Марусі Соколовської, хоробрих козачок Тіни Пекарчук, Світлани Харченко, Юзефи Лисогор, Євгени Вовкової, Марії Волосевич, Віри Пшеничко, Стефанії Сіяк, Марії Стовбуненко-Заїченко (“козака Марка”), Ганни Осадчої, легендарних підпільниць доби УНР Віри Бабенко, Генрієти Ган, Ольги Батурової, Тамари Петрів, Марії Бесарабенко-Трейко, Марії Тарасенко, Насті Гудимович, Марусі Гальчевської, лікарів Христини Сушко, Людмили Бризгун, шляхетних сестер милосердя Галини Ліневич, Ірини Шміґельської-Климкевич, Марії Волосевич, Терези Кохель, Олени Мельничук-Кобизької, Ніни Янової, Марини Нестеренко, вільної козачки Ярини Гризло, письменниць-борців Галини Журби, Хариті Кононенко, Олени Теліги, Софії Русової, Лідії Горбачевої, Наталки Лівицької-Холодної, Юлії Кіцери, Тетяни Михайлівської-Цимбал, Людмили Старицької-Черняхівської, Валерії О’Коннор-Вілінської, учасниць Першого зимового походу Армії УНР Олени Федак-Шепарович, Віри Пшеничко, Марії Урбан-Вовк, а ще Ганни Совачевої, Мілени Рудницької, диригентки Платониди Щуровської-Россіневич, дружини полковника Петра Болбочана Марії, а також маловідомі сторінки із життя Галини Кузьменко, дружини Нестора Махна.
Книжка заснована на документах із ГДА СБУ, ЦДАВО України, спогадах, щоденниках та свідченнях вояків і воячок Армії УНР та учасниць повстансько-партизанського руху.
Кожна історія сповнена страждань та випробовувань – війна, епідемія тифу, еміграції, втрати. Читати складно. Пропускати кожну долю цих жінок крізь себе, також біографії – дати, імена, локації – тому читається повільно.
Книга розподілена на кілька розділів: історії та біографії героїнь; спогади, щоденники, свідчення; жінки визвольної війни, котрі вчилися чи прагнули навчатися в УГА в Подєбрадах; нащадки діячів УНР; вшанування діячок того часу. Особливо сподобалися фото, які відносять тебе до тієї історичної доби завдяки деталям, одягу, рисам обличчя…
З книги можна дізнатися про відносини доньки Скоропадського із руською матір’ю; про Марусю Соколівську, яка вела за собою військо; про Віру Бабан, яка завдяки мужності виконала завдання, що було не під силу іншим. Це не повний список жінок, задіяних у визвольній війні нашої країни від більшовицького окупанта.
Ця мемуаристика надихає на боротьбу, яка триває вже не одне сторіччя. І “Україна була, є і буде”!»