Емоції, навіяні книгою Бориса Гошка «Тил», від Михайла Стрижки.
«Довго вагався, чи писати відгук про цей твір. М’яко кажучи твір дуже своєрідний, і на перших сторінках хочеться закинути його і не читати взагалі таке. Автор за допомогою художнього твору переносить нас в той тил, у якому сам перебував всього два тижні. Але цих двох тижнів стало достатньо, щоб побачити весь регрес, який там відбувався. Деякі з цих моментів і описані в книзі. Тут описане аватарство, каліцтва, вбивства, мародерства тощо. Але потроху книга переходить у звичайну собі розповідь про війну. І вже наприкінці не можеш зупинитись від прочитання і читаєш все крізь сльози. Книга повернула мене до подій, про які вже почав забувати. Відчути те, що відчував тоді. Можливо, щось зрозуміти та переосмислити. На жаль, не все в наших військах добре, не все добре було і тоді. Можливо, за допомогою книги «Тил» кожен зможе переосмислити деякі свої дії. Раджу до прочитання людям виключно зі стійкою психікою (я до них не належу)))».